Homo erectus: давні люди жили значно довше, ніж вважали досі. ФОТО

Давній родич сучасної людини ще відносно недавно жив на території Південно-Східної Азії, свідчить нове дослідження.

Представники Homo erectus ("Людина прямоходяча") еволюціонували близько двох мільйонів років тому, і були першим відомим людським видом, який ходив повністю вертикально, повідомляє ВВС. Україна.

 
ФОТО: SCIENCE PHOTO LIBRARY

Нові докази свідчать, що цей вид жив на індонезійському острові Ява ще 100 тис. років тому – набагато довше після того, як він зник в інших місцях, пише кореспондент ВВС з питань науки Пол Рінкон.

А це означає, що Homo erectus існували там тоді, коли наш вид вже жив на Землі.

Детальні результати дослідження описані в журналі Nature.

У 1930-х роках на місці скупчення кісток біля селища Нгадон у центральній Яві знайшли 12 верхівок черепів та дві гомілкові кістки Homo erectus.

У наступні десятиліття дослідники намагалися встановити вік цих викопних решток. Однак це було складним завданням.

Професор Рассел Чохон із кришками черепа Homo erectus, знайденими у Нгандоні
Професор Рассел Чохон із кришками черепа Homo erectus, знайденими у Нгандоні
ФОТО: TIM SCHOON/UNIVERSITY OF IOWA

У 90-х роках одна команда науковців вийшла з версією, що Homo erectus існували у період між 53 або 27 тисячами років тому.

Це зміцнило припущення, що сучасні люди насправді перетиналися у часі з Homo erectus.

Зараз дослідники під керівництвом професора Рассела Чохона з університету Айови почали нові розкопки на берегах річки Соло на острові Ява, повторно проаналізувавши місцевість та околиці.

Вони вважають, що вік знайденої кісткової тканини – від 117 до 108 тисячі років. А це наймолодші відомі рештки Homo erectus, знайдені будь-де у світі.

Місце розкопок на берегах річки Соло у центральній Яві
Місце розкопок на берегах річки Соло у центральній Яві
ФОТО: KIRA WESTAWAY, MACQUARIE UNIV

"Це дуже молодий вік для скам'янілих решток примітивних Homo erectus. Це свідчить, що цей вид жив на Яві більше мільйона років", - каже професор Кріс Стрінгер, дослідник людської еволюції з Лондонського природничого музею.

Дослідники припускають, що рештки прадавніх людей, які вони досліджують, опинилися в одному через якусь масову загибель – можливо, внаслідок сходження селевого потоку під час або після виверження вулкана.


"Хобіти" на інших островах

На інших островах Південно-Східної Азії Homo erectus еволюціонували у менші за розміром види, такі як Homo floresiensis (карликова "Людина флореська", яку ще називають "Хобітом") на індонезійському острові Флорес, або Homo floresiensis ("Людина з Кальяо") на Філіппінах.

Це, ймовірно, було викликано нестачею їжі на островах.

Однак на Яві, схоже, харчів було достатньо для того, щоб Homo erectus залишалися у своїх звичних розмірах.

Особини, чиї кістки знайшли біля Нгадону, були зростом 1,5-1,8 метра - так само, як й інші представники виду, знайдені в Африці чи у Євразії.


Зміна підходу

Нові дослідження можуть змінити уявлення про людську еволюцію як неодмінний прогрес від мавп до сучасної людини
Нові дослідження можуть змінити уявлення про людську еволюцію як неодмінний прогрес від мавп до сучасної людини
ФОТО: RUSSELL L. CIOCHON, UNIV. OF IOWA

Нові дані про Homo erectus змінюють усталену думку про людську еволюцію як прогрес від мавпи до сучасної людини, відзначає Пол Рінкон.

Саме цей підхід втілений у відомій ілюстрації "Марш прогресу", на якій шимпанзеподібна поступово перетворюється на Homo sapiens, "вершину еволюції".

Насправді ж все відбувалося значно більш хаотично, а види, яких ми вважали перехідними ланками, існували одночасно один з одним протягом сотень тисяч років.

Як же Homo erectus вдалося жити так довго на Яві?

В Африці вони зникли пів мільйона років тому, у Китаї – 400 тис. років тому.

Рассел Чохон припускає, що це сталося через витіснення іншими людськими видами.

Однак на Яві "люди прямоходячі" змогли на якийсь час сховатися і нормально існувати в ізоляції.

Вчені припускають, що вони вимерли тут лише зі зміною клімату, коли острів заполонили тропічні ліси, до яких Homo erectus так і не змогли пристосуватися.

Після цього людей на Яві не було, аж допоки там 39 тис. років тому не з'явилися сучасні Homo sapiens.

Водночас професор Кріс Стрінгер припускає, що знайдені на Яві інші рештки Homo erectus можуть бути навіть молодшими від тих, які дослідили зараз, однак встановити їхній точний вік мають нові дослідження.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.