У Берліні встановили пам’ятну дошку на місці першого посольства України. ФОТО. ВІДЕО

У центрі німецької столиці, неподалік відомства канцлера, у суботу, 21 грудня, встановлено пам’ятну дошку на місці розміщення першого дипломатичного представництва України в Берліні.

Участь в урочистій церемонії її відкриття, напередодні Дня дипломата, взяв міністр закордонних справ України Вадим Пристайко та майже 20 керівників українських дипмісій у країнах Західної та Північної Європи, які прибули на регіональну конференцію послів, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

 

"Чудова ідея. У нас є ще пара ідей, як увіковічити тут пам'ять української державності. Перше наше посольство проіснувало, на жаль, не так довго. Сьогодні наше завдання як дипломатів – зробити все можливе, щоби наші посольства по світу існували вічно", - заявив Пристайко.

Своєю чергою посол Україні в ФРН Андрій Мельник висловив сподівання, що на бетонному мурі, де встановили пам'ятну дошку, вдасться створити київський мурал за участю відомих українських митців, і таким чином віртуально відтворити всю вулицю, на який стояла будівля української дипмісії.

 

Меморіальний знак розміщено на стіні набережної на місці будівлі, в якій знаходилася українська дипломатична місія, що була відкрита після встановлення дипломатичних відносин між Німецькою імперією та УНР внаслідок підписання 9 лютого 1918 року у Брест-Литовську "мирного договору" між Українською Народною Республікою з однією стороною та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншої.

Точне місцезнаходження диппредставництва було встановлене у 2017 році дослідником Вільного університету м. Берлін на прохання Посольства України у ФРН.

Дозвіл на встановлення дошки надано мерією Берліна. Кошти виділено МЗС України. Ідея зовнішнього вигляду дошки належить українському скульптору Олексію Золотарьову.

 

Колишня адреса: Берлін-Тіргартен, Набережна кронпринца, 10. Теперішня орієнтовна адреса: Берлін, Набережна Людвіга Ерхардта у парку Шпреебоген, поблизу пішохідного мосту Густава Хайнемана.

"Мені було цікаво та важливо працювати з цією темою. Посольство надало мені матеріал, який вони мали, я ще пошукав самостійно. Зупинилися на 2 фотографіях, які компонуються з текстом і загальною композицією дошки.

Я інкрустував туди досить обережно прапор. Насправді вся композиція наповнена символізмами, включно те, як розміщений текст, лінії – там багато підтекстів. З одного боку, дошка меморіальна, з іншого, хотілося вирішити її сучасно", - зазначив скульптор Золотарьов.

Будинок за адресою Набережна кронпринца, 10, було збудовано наприкінці 19 століття. У серпні 1918 року тут вже розміщувалися канцелярія і резиденція українського представництва.

У вересні 1918 року під час свого візиту до Німеччини місія була урочисто відкрита гетьманом України Павлом Скоропадським. 16 червня 1919 року Українська держава була внесена у Кадастрову книгу як власник цього будинку.

 

Після визнання Німецькою імперією Української радянської соціалістичної республіки працівників української місії змусили через поліцейське повідомлення передати будівлю у користування представникам УРСР, які продовжували використовувати її як дипломатичне представництво.

Після утворення СРСР німецьке Міністерство закордонних справ було поінформоване 7 серпня 1923 року про припинення діяльності місії.

Будинок продовжував вважатися власністю Радянського союзу до 1928 року, коли він був проданий за 250 тис. рейхсмарок одному з берлінських підприємств. Згодом споруда змінила ще одного власника. Останнім її власником став рух Гітлер-Югенд.

За планами модернізації тогочасного Берліна весь Альсенський квартал, за винятком Рейхстагу, мав бути зруйнований наприкінці 1930-х років. На його місці повинна була постати Велика зала народу. Повітряні зйомки місцевості наприкінці ІІ Світової війни показують вже руїни будинку на Набережній Кронпринца, 10. Повне розчищення території завершилося влітку 1962 року.

 

Встановлення пам'ятної дошки було ініційоване Посольством України у ФРН ще 2017 року, з нагоди відзначення 100-річчя Української революції та 100-річчя української дипломатичної служби.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.