Історики створять 3D-моделі затонулих у Дніпрі човнів XVIII століття. ВІДЕО

Гідроархеологи протягом тижня досліджували на дні Дніпра дубель-шлюпки, що затонули в 1739 році, і вже за кілька днів представлять їх 3D-моделі.

Про це кореспондентові Укрінформу повідомив керівник відділу охорони пам'яток заповідника "Хортиця" Дмитро Кобалія.

 

"Ми дослідили дві дубель-шлюпки, що затонули в 1739 році, в кінці російсько-турецької війни. Вони були знайдені давно. Наприклад, одне судно знайшли років 40 тому, друге – близько 20. Вони знаходяться на невеликих глибинах, близько 8 – 10 метрів", - сказав Кобалія.

Підводні роботи проводили учасники одеського клубу "Наварекс", представники київського університету Тараса Шевченка і місцеві активісти. Дослідники опублікували невеликий ролик про це.

Тепер гідроархеологи мають виробити 3D-модель затонулих суден.

"Думаю, до початку наступного тижня тривимірна модель буде готова. Потім планую зосередитися на виготовленні паспортів і внесенні кораблів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України", - зазначив Кобалія.

А оскільки в Запоріжжі немає місця, де судна можна було б зберігати, їх поки краще залишити під водою, додав керівник відділу охорони пам'яток заповідника "Хортиця".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.