У російській Твері хочуть приховати факт розстрілу поляків співробітниками НКВД

З будівлі медуніверситету міста Тверь (Росія) можуть бути зняті меморіальні дошки в пам'ять про жертв Катинської трагедії.

Про це пише Польське радіо з посиланням на російські ЗМІ.

 
tvgmu.ru

Дошки прикріплені до стіни вузу. Місцеві прокурори в листі до ректора написали, що немає ніяких доказів того, що поляки були розстріляні тут. Увагу до цієї справи привернули історики з товариства "Меморіал", що займається вивченням злочинів сталінізму.

Дослідження російських і польських істориків, у тому числі ексгумація масових поховань, показують, що в Калініні (нині Тверь) співробітники НКВД вбили і згодом поховали на кладовищі в Мідному щонайменше 6295 співробітників польської поліції, прикордонників і військових.

Вони були взяті в полон після 17 вересня 1939 року, коли Червона Армія вторглася до Польщі. У різних місцях Радянського Союзу, в основному в Катині і Твері (Росія), кати НКВД вбили більше 22 000 польських офіцерів.

Керівник польської секції товариства "Меморіал" Олександр Гур'янов нагадує, що до цього дня деякі російські політики та історики кажуть, що на кладовищі в Мідному були похоронені не поляки, а не червоноармійці, що загинули в боротьбі з нацистською Німеччиною.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.