АНОНС: Відкриття виставки «(Не)відома українська археологія»

Виставку присвячено 100-річчю з часу заснування Інституту археології.

Про це повідомляють організатори у Facebook.

 

Впродовж 100-річної історії Інституту археології НАН України ученими досліджені численні пам'ятки різних епох — від доби каменю до пізнього середньовіччя в усіх регіонах України.

Діяльність археологічних експедицій сприяє значному поповненню вітчизняних музеїв артефактами давніх часів. Серед величезної кількості таких предметів зустрічаються справжні шедеври давнього мистецтва, що мають світову славу.

"Одним з найвизначніших археологічних відкриттів людства ХХ століття", за визначенням ЮНЕСКО, є золота пектораль IV ст. до Р.Х.

Слід зауважити, що ця нагрудна прикраса скіфського царя ("пектораль" від лат. "pectoralis" – "нагрудний") входила до величезного комплексу знахідок з пограбованого у давнину кургану Товста Могила (околиця міста Орджонікідзе (сучасна назва Покров) Дніпропетровської області.

Рятівні археологічні розкопки кургану були здійснені у 1971 році експедицією, яку очолював Борис Мозолевський, а золоту пектораль 21-го червня виявив власне керівник експедиції.

Проте, лише вузькому колу фахівців відомі обставини, за яких відбулося відкриття унікальних предметів під час дослідження кургану Товста Могила. Маловідома частина цього комплексу, що зберігається у наукових фондах Інституту археології України, буде вперше представлена на виставці.

Предмети із заліза, бронзи, кістки і скла, кераміки походять не з царського поховання, а з поховань слуг які, за звичаями скіфів, "супроводжували свого господаря у потойбічний світ".

Комплексне дослідження цих знахідок вченими різних напрямів дозволяє уявити цілісну картину життя двотисячолітньої давнини.


Час: 13 грудня, п'ятниця, 18:00


Місце: Київ, Андріївський Узвіз 5/31


Виставка "(Не)відома українська археологія" є спільним проектом Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ" та Інституту археології НАН України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.