В Індонезії знайшли в печері малюнки віком близько 44 тисяч років. ФОТО. ВІДЕО

Археологи виявили в печері на індонезійському острові Сулавесі наскельний малюнок віком близько 44 тисяч років, який зображає полювання на свиней і буйволів.

Про це повідомляє The Бабель із посиланням на BBC.

 
ФОТО: Griffith University

На одній з частин малюнка довжиною 4,5 метра зображені дикі свині та буйволи. Поруч з ними намальовані фігури меншого розміру, схожі на людину, проте з рисами тварини (хвости або звірині голови). В іншій секції зображення також намальований буйвол, оточений кількома фігурами зі списами та, імовірно, мотузками в руках.

 
ФОТО: Griffith University

"Я ніколи не бачив подібного раніше. Я маю на увазі, що ми бачили сотні місць із наскельним живописом у цьому регіоні, але ми ніколи не бачили чогось схожого на сцену полювання", — розповів археолог австралійського Університету Гріффіта Адам Брамм.

Однак деякі вчені не вважають, що композиція є єдиним малюнком. Вони вважають, що це може бути серією зображень, які були намальовані за кілька тисяч років.

Команда науковців проаналізувала кальцит (мінерал, який відкладається з холодних вод у карстових печерах), який утворився на картині. Вони виявили, що кальцит на зображенні свині почав формуватися принаймні 43 900 років тому, а відкладенням на двох буйволах, щонайменше, 40 900 років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.