На Дону знайшли поховання «амазонки» в парадному головному уборі. ФОТО

Поховання жінки-воїна в уборі з дорогоцінних металів, що датується другою половиною IV століття після Р.Х., виявили співробітники Донської експедиції ІА РАН.

Могилу знайшли в Острогозькому районі Воронезької області, повідомляє НВ.

Пластина головного убору (стленгіда)
Пластина головного убору (стленгіда)
Фото: ІА РАН

Серед знахідок — перший розкопаний на Середньому Дону парадний головний убір багатої мешканки Скіфії, що повністю зберігся. Раніше археологи знаходили в цьому регіоні лише окремі деталі від подібних уборів.

"Таких уборів знайдено трохи більше двох десятків, і всі вони були виявлені в "царських", або в дуже багатих курганах степової зони Скіфії. Ми вперше знайшли такий убір в курганах лісостепової зони, і що особливо цікаво — убір вперше виявлений у похованні амазонки" , — говорить керівник Донський експедиції Валерій Гуляєв.

Курганний могильник Дєвіца V, який отримав таку назву від села, що розсташоване поруч, відомий археологам з 2000-х років. Він складається з 19 насипів, частину з яких практично не видно, оскільки цей район — зона сільськогосподарських земель, яка активно розробляється. З 2010 року пам'ятнику досліджують фахівці Донський експедиції Інституту археології РАН.

До моменту розкопок курган № 9 могильника Дєвіца V був невеличким пагорбом висотою близько 1 метра і 40 метрів в діаметрі. Під центром насипу археологи виявили залишки гробниці, в яку вів вузький вхід-дромос зі східного боку.

У давнину гробниця була накрита дубовими плахами, які були укладені хрест-навхрест і спиралися на 11 потужних дубових стовпів. Могильна яма була оточена валом глини.

 
ФОТО: ІА РАН

У кургані були поховані чотири жінки різного віку: дві молоді жінки 20−29 і 25−35 років, дівчинка-підліток 12−13 років і жінка 45−50 років. Поховання було здійснене одномоментно, оскільки один зі стовпів, що підтримують перекриття гробниці, знаходився в дромосі і повністю перекривав прохід, і обійти його при подальших похованнях було б неможливо.

Поховання було пограбовано ще в давнину: під час розкопок відкрився грабіжницький хід, проритий збоку з північної частини до центру кургану. Але пограбованою виявилася лише північна і східна частина гробниці, де знаходилися останки підлітка і однією з молодих жінок.

Пластина головного убору (метопіда)
Пластина головного убору (метопіда)
ФОТО: ІА РАН

"За часів, коли в цих місцях жили скіфи, тут були прекрасні діброви. Дуб — це відмінний будівельний матеріал, і завдяки йому ми можемо вирахувати, коли сталося пограбування.

Грабіжники увірвалися з північної сторони в могилу, коли вже завалилося перекриття, і склеп був засипаний, тобто років через 100, а то і 200 після того, як був насипаний курган: за менший термін дубове перекриття не зруйнувалося б. Вони розкидали частину кісток, але, на щастя, знайшли лише частину поховання", — зазначив Валерій Гуляєв.

Крім розкиданих останків, в північній половині ями були виявлені понад 30 залізних наконечників стріл, залізний гак у вигляді птаха, елементи кінської збруї, залізні ножі, уламки ліпних посудин, численні кістки тварин.

У південній та західній частині поховання знаходилися два непограбованих скелета, покладені на дерев'яні ложа та покриті трав'яними підстилками. Один з них належав молодій жінці, що була похована в "позі вершника".

Як засвідчили дослідження антропологів, щоб укласти її таким чином, були підрізані сухожилля на ногах. Під лівим плечем "вершниці" було бронзове люстерко, зліва лежали два списи, на ліву руку був надітий браслет зі скляних намистин.

Другою похованою, була жінка років 45−50: для скіфського часу це був поважний вік, так як середня тривалість життя жінки становила 30−35 років. Вона була похована в парадному жіночому головному уборі – калафі, від якого збереглися пластини, прикрашені рослинним орнаментом.

Знайдені під час розкопок деталі калафу та його реконструкція
Знайдені під час розкопок деталі калафу та його реконструкція
ФОТО: ІА РАН

"Знайдений калаф — це унікальна знахідка. Це перший цілий головний убір на пам'ятках скіфського часу, знайдений на Середньому Дону, і він знайдений in situ, на місці, на черепі.

Звичайно, раніше знаходили подібні убори в відомих багатих курганах Скіфії, але лише одиниці були виявлені археологами. Частіше їх знаходили спочатку селяни, потім їх вилучали поліцейські, поміщики, і знахідки, поки доходили до фахівців, проходили через безліч рук, і тому невідомо, наскільки вони збереглися. Тут же ми можемо бути впевнені в тому, що знахідка збереглася повністю", — зазначив Валерій Гуляєв.

Поруч з головою старшої жінки був покладений залізний ніж, загорнутий у тканину, і залізний наконечник стріли досить рідкісного типу: стебловий з роздвоєним кінцем.

Ці знахідки, а також численні деталі озброєння і кінської збруї дозволяють говорити про те, що в кургані були поховані "амазонки" — жінки-воїни, інститут яких існував в скіфську епоху у іраномовних кочових і напівкочових племен Східної Європи.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.