На Житомирщині археологи знайшли тіло солдата Червоної армії. ФОТО

7 грудня група археологів історико-патріотичного об’єднання "Пошук" працювала в Пулинському районі.

Про це повідомляє Гал-Інфо із посиланням на Facebook-сторінцу Історико-патріотичного об'єднання "Пошук".

 
Фото: Історико-патріотичного об'єднання "Пошук"

"Вдалося знайти одного солдата РСЧА, котрий загинув у липні 1941-го року. Воїн був на глибині 50 см, ґрунт дуже сильно пошкодив рештки, знищивши все окрім ніг, рук та черепа...

 
Фото: Історико-патріотичного об'єднання "Пошук"

При солдаті було знайдено станок для бриття, комплект лез, протигаз, монети 30-х років, у чоботі була ложка, а в кишені лежав медальйон типу ладанка зразка 1925 року.

 
Фото: Історико-патріотичного об'єднання "Пошук"

Практика показує, що записки в таких медальйонах майже не зберігаються, але ми оптимісти і завжди надіємось на краще" – йдеться у повідомленні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.