In Memoriam. Помер археолог Володимир Баран

Видатний український археолог-славіст, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Баран помер у віці 92 роки.

Про це повідомляє Науково-дослідний центр "Рятівна археологічна служба".

 

Понад 30 років Володимир Баран очолював відділ археології слов'ян Інституту археології НАН України, створений за його ініціативою, та 10 років — відділ етнології Національного науково-дослідного інституту українознавства і всесвітньої історії.

Був заступником директора Інституту археології НАНУ, науковим керівником авторів 16 кандидатських та консультантом 6 докторських дисертаційних робіт.

Володимир Баран керував роботою багатьох археологічних експедицій, що досліджували пам'ятки давніх слов'ян та періоду Русі. 

Прощання з архологом відбудеться 7 листопада о 15-й годині в крематорії на Байковому кладовищі.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.