In Memoriam. Помер відомий ветеран ОУН та в'язень ГУЛАГу Михайло Стус

Заступник голови Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА, політв'язень радянських таборів Михайло Стус на псевдо "Залізняк" помер 4 листопада.

Про це повідомляє сторінка Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА.

 

Незабаром Михайлу Стусу мало виповнитися 92 роки.

Прощання з померлим відбудеться 7 листопада. На 12:30 запланово відспівування у Храмі Святого Миколая на Аскольдовій могилі, а на 14:00 - похорон на Лісовому цвинтарі.

Народився Михайло Стус 13 листопада 1927 року в селі Михальче Городенкіського району Івано-Франківської області. В 1943 році ступив у юнацьку ОУН з-під стягу Бандери. Очолював мережу ОУН в селі Михальче, за що був арештований радянськими репресивними органами.

У 1947 році його засудили на 10 років позбавлення волі. Термін засудження відбував у Норильських таборах. Звільнився у 1955 році.

"Він був великим патріотом України. З проголошенням Незалежності України у 1991 році вступив у Київське крайове братство ОУН і УПА. Став заступником голови Братства. Був дисциплінованим, став прикладом для молоді. Був добрим сім'янином, люблячим батьком і дідусем. Залишив у смутку дружину пані Валентину, сина та онуків", - йдеться у повідомленні Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.