Спецпроект

На Netflix з'явилися всі епізоди серіалу про Івана Дем'янюка

Американський стрімінговий сервіс 4 листопада опублікував документальний міні-серіал "Диявол по сусідству" (The Devil Next Door), присвячений справі Івана Дем'янюка.

Підписники Netxlix можуть побачити всі 5 епізодів: "Диявол живе у Клівленді", "Кошмар у Треблінці", "Змова", "Перед шибеницею" та "Фінальний поворот". Тривалість кожного - 44-52 хвилини. 

 

До стрічки увійшли кадри судових процесів, інтерв'ю з їхніми учасниками та родичами Дем'янюка.

Судячи з відгуків, серіал не дає однозначної відповіді на головне питання резонансного процесу: чи є однією людиною кат "Іван Грозний" та Іван Дем'янюк?

"Однак, виробники документальної стрічки намагалися тримати себе максимально відстороненими від прийняття рішення. Це жодним чином не означає, що вони не показували більш тих, хто вижив (під час Голокосту - ІП), або сперечалися щодо їхніх вимог справедливості.

Але документальний фільм дійсно проводить чітку межу між прагненням справедливості та розп'яттям невинної людини лише для того, щоб це відповідає меті. 

...

Але тут маєте кусючу невизначеність. Якщо Джон (Дем'янюк) був Іваном Грозним, чи він отримав те, на що заслужив? А якщо не був, чи страждав він за чужий злочин?" - йдеться у рецензії на сайті The Cinemaholic.

"Але The Devil Next Door не лише про суд проти Джона Дем'янюка, але й дискусія щодо того, чи ту людину екстрадували прокурори", - пише Деніел Харт в огляді для сайту "ReadySteadyCut".

Станом на вечір 5 листопада стрічка має високу оцінку користувачів сайту IMDb - 7,8 балів з 10.

Єдиний на цей момент користувацький відгук на IMDb виглядає наступним чином: "Це неймовірно потужний, охолоджуючий та шокуючий, добре складений документальний фільм. Це дуже тривожно, але треба дивитися".

Іван Дем'янюк народися у 1920 році на Вінничині. Під час Другої світової служив у Червоній армії, у 1942-му пораненим потрапив у полон, де згодився служити "добровільним помічником".

1951 року виїхав до США, працював на автомобільному заводі в Огайо. Він отримав американське громадянство, але був його позбавлений у 2004-му.

Дем'янюк провів 8 років під вартою в Ізраїлі у 80-х роках. 20 років тому його було засуджено до смерті в Ізраїлі за злочини в таборі "Треблінка", але той вирок було скасовано після того, як з'явилися нові докази, які підтвердили причетність до цих злочинів іншої людини. Помер Іван Дем'янюк у Німеччнині в 2012 році.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.