У Франції обікрали знаменитий середньовічний собор. ФОТО

В ніч на понеділок, 4 листопада, невідомі протаранили автомобілем вхідні двері в середньовічний Олоронський собор на півдні Франції, та обікрали його.

Про це повідомляє Міжнародне радіо Франції з посиланням на радіо France Bleu Béarn.

 

Троє зловмисників приблизно о другій годині ночі на автомобілі протаранили бічні вхідні двері в собор. За попередніми даними, на капот машини вони прикріпили стовбур дерева.

 
larepubliquedespyrenees.fr, Gildas Boënnec

Увірвавшись всередину, вони спиляли ланцюг, що захищав скарби собору. Було вкрадено вироби з дорогоцінних металів, які використовуються на літургії (потири, дароносиці і інші предмети). Деякі цінні речі були розбиті і залишені в соборі.

 
LAREPUBLIQUEDESPYRENEES.FR, GILDAS BOËNNEC

"Ці скарби безцінні", - зазначив мер міста Ерве Люкберей.

Крадії втекли з місця злочину. Вранці в понеділок їх продовжували розшукувати.

 
LAREPUBLIQUEDESPYRENEES.FR, GILDAS BOËNNEC

Довідка. Олоронський кафедральний собор Святої Марії входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1998 року. Це один з етапів на знаменитій паломницької дорозі до ймовірної могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела.

Собор вже переживав пожежі в XIII-XIV століттях, був пограбований в XVI столітті в ході релігійних воєн. Його відновлювали і добудовували аж до середини XVII століття, а потім реставрували.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.