АНОНС: У Боярці відкриють меморіальний барельєф на честь полковника Армії УНР Івана Чмоли

На стіні вокзалу станції Боярка Київської області 30 листопада урочисто відкриють та освятять меморіальний барельєф на честь українських воїнів, які героїчно обороняли станцію Боярка та фастівську залізницю від наступу російсько-більшовицьких окупантів 12 – 15 лютого 1919 року.

 

Командував українськими воїнами у тому бою засновник скаутського руху Пласт, полковник Корпусу Січових стрільців Армії УНР Іван Чмола.

У відкритті барельєфу візьмуть участь пластуни з різних куточків України, учасники сучасної російсько-української війни, місцеві мешканці Боярки та військовий оркестр. Крім того, до заходу доєднаються військово-історичні реконструктори, які будуть одягнені та озброєні так само, як і вояки Корпусу Січових стрільців Армії УНР, що обороняли станцію Боярка сто років тому.

Для того, щоб взяти участь у відкритті барельєфу, з США прибуде рідний онук засновника "Пласту" і командира оборони станції Боярка полковника Івана Чмоли – Богдан.

Барельєф на честь українських героїв створено за кошт пожертв, які пластуни збирали протягом трьох місяців. Створив його відомий український скульптор Олександр Михайлицький.

30 листопада, субота, 13:00.

Місце: вокзал залізничної станції Боярка (вул. Вокзальна, 1).

Акредитація і довідки за телефоном: +38 066 755 39 26 (Андрій Ковальов).

Подія у Facebook.

Довідка. 4 лютого 1919 року Армія УНР не втримала столиці і до Києва увірвалися російсько-більшовицькі окупанти. Українське військо розпочало відступ у бік Фастова. Уряд України, Директорія, відступив до Вінниці, яка стала тимчасовою столицею. З 12 лютого українські підрозділи займали оборону на станціях фастівської залізниці і намагалися стримати наступ більшовиків.

14 і 15 лютого підрозділи Армії УНР утримували оборону безпосередньо на станції Боярка. Російсько-більшовицькі окупанти завдали кілька потужних ударів по оборонцях Боярки. У цих боях за станцію Боярка втрати Армії УНР вбитими, раненими, покаліченими і дезертирами склала - 500 старшин і козаків.

Втрати більшовицьких окупантів ще більші. Пізно ввечері, 15 лютого, на Стрітення підрозділи Армії УНР, виконавши бойове завдання, почали відступ на станцію Васильків, де ще протягом двох днів - 16 і 17 лютого хоробро протистояли більшовицьким окупантам. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.