Сталіну не вдалося зламати хребет українцям, їх дух вижив - помічник Держсекретаря США. ВІДЕО

У четверту суботу листопада українці та американці Вашингтона зібралися біля меморіалу Пам’яті жертв Голодомору, щоб запалити свічки в пам'ять про мільйони українців, які були замордовані голодом під час cталінських репресій 1932-33 рр.

Про це повідомляє Голос Америки.

Меморіалу Пам'яті жертв Голодомору, 86 річниця
Меморіалу Пам'яті жертв Голодомору, 86 річниця

У цей тиждень американці готуються до святкування Дня подяки, що також є часом для роздумів, зазначив заступник помічника Держсекретаря США Джордж Кент. Він приєднався до вечірньої церемонії разом із дружиною.

"Я думаю, що цілком доречно, що українці визначили четверту суботу листопада Днем пам'яті (жертв Голодомору), щоб згадати про трагедію Голодомору, про намагання Радянського Союзу, спробу Сталіна зламати хребет українському народові. Йому це не вдалося.

Український дух вижив, попри те, що загинули мільйони невинних. Я думаю, що ця історія розчулює американців. Ось чому у нас є цей меморіал Голодомору в центрі Вашингтонa, де майже неможливо отримати дозвіл побудову пам'ятників. І це шанс для американців побачити, ознайомитися і вшанувати загублені життя".

Сьогодні Україна знаходиться у центрі політичного скандалу із розслідуванням щодо імпічменту президента Дональда Трампа. Присутність на церемонії вшанування памяті Голодомору представників адміністрації США та заяви Держдепу США є важливим сигналом незмінної підтримки України, кажуть у посольстві України.

"Заява самого Держдепартаменту важлива ще з точки зору того, що це адміністрація США", - заявив Тимчасовий повірений у справах України в США Андрій Яневський .

"Це чіткий сигнал що Сполучені Штати стоять пліч-о-пліч з Україною і на захист її територіальної цілісності її незалежності пам'ятаючи нашу історію, знаючи її, вони підтримують наше майбутнє та багато все вкладають її підтримують та надихають нас на рух вперед. Ми за це вдячні і адміністрації, і Конгресу, і народу Сполучених Штатів".

Меморіалу Пам'яті жертв Голодомору, 86 річниця
Меморіалу Пам'яті жертв Голодомору, 86 річниця

У офіційній заяві 23 листопада Державного департаменту США йдеться, що "Сьогодні на Україну знову чиниться напад. Окупація Криму Росією і продовження агресії на сході України призвели до загибелі близько 13 000 людей. Навіть тепер Москва намагається вчиняти маніпуляції і руйнувати прагнення народу України.

Однак російська зловмисна кампанія недооцінює стійкість народу України і ігнорує його прагнення кращого майбутнього. Ця кампанія приречена на провал.

Народи по всьому світу об'єднуються вшановуючи пам'ять невинних жертв Голодомору і Сполучені Штати підтверджують відданість демократії та процвітанню України, безпеці її міжнародно визнаних кордонів."

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.