Спецпроект

Зеленський нагородив орденом іноземців за вшанування пам'яті жертв Голодомору

Президент України Володимир Зеленський нагородив Орденом княгині Ольги III ступеня трьох іноземок за вагомий внесок у вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років.

Про це йдеться в указі Президента №865/2019, оприлюдненому на сайті Глави держави, повідомляє УНН.

 
ФОТО: ВВС

Орденом княгині Ольги III ступеня нагороджено:

Діану Варнайтє – радницю канцелярії уряду Литовської Республіки;

Агнєшку Голланд – польську режисерку, Голову європейської кіноакадемії, лауреатку "Золотого глобусу", двократну номінантку на премію "Оскар" за стрічки "Європа, Європа" (1991) і "У темряві" (2011). Режисерку фільму "Ціна правди" про Гарета Джонса (2019);

Елізабет Енн Епплбом – польську журналістку та історикиню єврейського походження. Працювала журналістом і редактором у британських виданнях "The Spectator", "The Daily Telegraph", "Sunday Telegraph", "Economist" тощо. Зараз є колумністом "Washington Post" і "Slate".

Як історик у 2003 році написала книгу "Історія ГУЛАГу", яка здобула Пулітцерівську премію (США) і премію Даффа Купера (Велика Британія). У 2018 році світ побачила її книга "Червоний Голод".

Крім того, відзнакою Президента України – Хрестом Івана Мазепи нагороджено голову Асоціації прибалтійських українців Клайпеди, Леоніда Трегуба (Литовська республіка).

Як зазначено в указі, їх нагороджено "за вагомий внесок у вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу — Голодомору 1932-1933 років в Україні, подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про Голодомор".

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".