Спецпроект

Вселенський Патріарх провів панахиду за жертвами Голодомору. ФОТО

У Стамбулі за участю Вселенського Патріарха Варфоломія відслужено божественну літургію та панахиду за жертвами Голодомору 1932-33 років в Україні.

Про це повідомляє кореспондент Укріфнорму.

 
Фото: Ольга Будник, Укрінформ

"Сьогодні ми вшановуємо 86-ті роковини Голодомору і пам'ять жертв цього геноциду сталінського режиму проти українського народу. Незліченна кількість українських мирних жителів: дітей, чоловіків і жінок – потерпали від голоду і боролися за свою національну ідентичність, мову та культуру", - сказав Вселенський Патріарх.

Він наголосив, що зло й нині здійснює свій руйнівний вплив на світ, але нашим обов'язком є боротьба для перемоги добра.

"Вселенський Патріархат вирішив надати автокефалію народу Божому України, щоб він міг організувати своє життя відповідно до основ святих канонів церкви та її традицій, щоб мав повагу до Матері Церкви та був у комунікації з іншими православними церквами", - наголосив Варфоломій.

Він побажав українського народові благодаті та милості Божої.

 
Фото: Ольга Будник, Укрінформ

Після літургії Надзвичайний та Повноважний посол України в Турецькій Республіці Андрій Сибіга наголосив, що 86 років тому на території України відбулася одна з найбільших трагедій в історії людства.

"Це було абсолютне зло: гинули безневинні люди. Смерть збирала свої "жнива" - щодня 25 тисяч. Дуже багато серед них дітей. Ми маємо це пам'ятати, поширювати правду, тому що вона має також чітку юридичну кваліфікацію. Це злочин проти людяності, це геноцид", - заявив дипломат.

Він подякував присутнім генеральним консулам Канади, Молдови, Польщі, лідеру кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву, представникам української та кримськотатарської громад.

 
Фото: Ольга Будник, Укрінформ

"Дякую, що сьогодні розділяєте з нами цей біль, який не стає меншим з плином років, у цій скорботній молитві разом з нашим Патріархом. Ця молитва особлива тим, що відбувається в нових реаліях: українська церква повернулася в лоно Материнської Церкви, й наш Патріарх сьогодні з нами вшановує пам'ять жертв Голодомору", - зазначив Сибіга.

Він також нагадав, що й нині через агресію РФ на українській землі гинуть люди. "Україна та український народ знову під атакою. Знову гинуть люди. 13 тисяч українців ми втратили внаслідок російської агресії, яка триває. Окуповано Крим, інші українські території. Тут ключове – тимчасово окуповані", - наголосив посол України в Туреччині.

 
Фото: Ольга Будник, Укрінформ

Божественна літургія та панахида за жертвами голодоморів за участю Вселенського Патріарха відбувалася не вперше. Торік 2 грудня літургія відслужена у Стамбулі. Також у вересні богослужіння у пам'ять про жертви Голодомору та жалобна акція "Запали свічку пам'яті" відбулися в Анкарі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.