У Львові розпочались пошукові роботи могил захисників міста з 1939 року

ТОВ "Українська пам'ять" спільно із спеціалістами Інституту національної пам’яті Польщі розпочали пошуково-земляні роботи з пошуку могили польських вояків, що загинули у вересні 1939 року та поховані на давньому кладовищі на Збоїщах – зараз це однин з північних районів міста Львова.

Про це повідомляє Гал-Інфо.

Колаж старого цвинтару на Збоїщах
Колаж старого цвинтару на Збоїщах
ФОТО: photo-lviv.in.ua

ʺКожен етап пошукових робіт, які веде Бюро пошуків та розпізнання ІНП, розпочинається з ознайомлення з місцем і перевіркою, як змінилася інфраструктура з огляду на карти та документи, які ми маємоʺ, - сказав отець Томаш Тшаска з ІНП, який разом зі спеціалістами Бюро знаходиться на місці у Львові.

Він також додав, що черговим етапом робіт ІНП буде перевірка, чи на давньому цвинтарі на Збоїщах знаходяться гробові ями – братня могила солдатів вересня 1939 року.

На місці проведення робіт разом з ТОВ "Українська пам'ять" працюють польські спеціалісти. На давньому некрополі знаходяться поодинокі пам'ятки, в тому числі також символічний хрест з таблицею, яка присвячена ʺсолдатам Польського війська, які полягли за захист батьківщини у вересні 1939 рокуʺ.

Поряд також знаходиться пам'ятний знак українським солдатам, які полягли у боротьбі за волю України у 1918-1919 роках.

Зараз пошукові роботи ІНП зосередженні на могилах польських солдатів, які у вересні 1939 року поблизу Львова полягли у боротьбі з німецьким Вермахтом, який атакував місто.

Заплановані роботи мають дослідницький характер, зокрема проводяться пошуково-земляні роботи з пошуку могили польських вояків, що загинули у вересні 1939 року. Експерти на основі попередніх досліджень та архівних джерел хочуть детально дослідити місце розташування могили, де можливо поховані солдати, які боролися за Львів. У випадку виявлення останків, в майбутньому буде проведена ексгумація з метою перепоховання.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.