У Польщі відкрили виставку про Голодомор

У виставково-конференційному центрі Білостоцької архієпархії можна побачити фотографії та документи, присвячені історії Голодомору в Україні. Ця виставка показує один із найбільших злочинів комуністичного режиму.

Про це повідомляє Польське Радіо.

 

Виставку під заголовком "Совєтський Голодомор – геноцид в Україні. Нас вбивали, бо ми – українці" привезено до Білостоку з Києва, на запрошення Музею пам'яті Сибіру.

Виставка розповідає про штучний голод, до якого влада СРСР довела у 1930-х роках. За підрахунками істориків, жертвами Голодомору могли стати 7 мільйонів українців, переважно жителі села, – сказала доктор Юлія Коцур з Національного музею "Меморіал жертв Голодомору" в Києві.

У Польщі виставку показано вперше. Це результат співпраці музеїв з Білостоку та столиці України, – повідомив директор Музею пам'яті Сибіру, професор Войцєх Слєшинський:

"Ми починаємо вже практичну співпрацю з Україною, а точніше – з музеєм Голодомору в Києві (Національним музеєм "Меморіал жертв Голодомору"). Відкриваємо виставку, що розповідає про цей період, який був одним із найскладніших в історії України 20-го століття. Варто про це нагадувати, адже трагедії, яка сталася в 30-ті роки в Східній Україні, ми зазнаємо в дещо іншому вимірі після 17 вересня 1939 року вже на наших східних землях".

Нагадуємо, що 23 листопада, в Україні відзначатимуть День пам'яті жертв голодоморів. Щороку у четверту суботу листопада українці в цілому світі проводять також акцію "Запали свічку", присвячену пам'яті мільйонів жертв голодної смерті.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.