Спецпроект

Американський бізнесмен зібрав найбільшу в світі колекцію картин про Голодомор. ФОТО. ВІДЕО

Бізнесмен із Сполучених Штатів Морґан Вільямз зібрав найбільшу в світі колекцію картин, присвячених Голодомору. За чверть століття він придбав понад 400 робіт українських художників.

Про це повідомляє Голос Америки.

Морган Вільямз
Морґан Вільямз

Американський бізнесмен Морґан Вільямз приїхав в Україну ще на початку дев'яностих. Тут займався аграрним бізнесом. У вільний час ще й вивчав українську історію.

"Більшість мого життя пов'язане із сільським господарством. І так сталося, що я зацікавився темою голоду в різних країнах, і його причин. І я прийшов до парадоксального висновку, що лише 20% голодоморів спричинені якимись природними катаклізмами. А решта – рукотворні, які організували або уряди, або корумповані політики.

Коли я дізнався про масове знищення людей в Україні у 1932-33 роках, я почав досліджувати, як це сталося, як Сталін заморив голодом мільйони людей, щоб ліквідувати сімейні господарства. Це було просто неймовірно.

Звичайно, вони намагалися все це приховати. І ховали сімдесят років. Отже, я почав це питання вивчати, шукав фотографії. Але не було жодних фотографій, не було ніяких картин, нічого не було".

У Києві Морґан познайомився із іншим американцем – відомим дослідником Голодомору Джеймсом Мейсом. Каже – "після спілкування з істориком і вирішив збирати твори мистецтва про цю трагедію".

"Я дуже потоваришував із Джеймсом Мейсом. Він займався цією темою, робив дослідження про Голодомор для Конгресу США. Якось я побачив у виданій у Гарварді книзі фотографії, які були підписані "голодомор в Україні 1933 року". Я кажу Джеймсу – на фото не Україна 33-ого року. Це – Росія 1922-ого року.

Він відповідає – але в нас не було ніяких фотографій про український голод, нам довелося ілюструвати книгу тим, що мали. Хоч це й не правильно. Я запитую – а де можна взяти якісь ілюстрації саме українського Голодомору? Він відповідає:

Морган, ти не розумієш. Їх взагалі немає. За це могли розстріляти. В радянські часи навіть говорити про це було небезпечно, не кажучи вже про якісь картини. Так що шукати було дуже складно. І мені практично так нічого і не вдалося знайти щось написане раніше, ніж 1989-ий рік".

Він об'їхав сотні майстерень і виставок, знайомився із художниками. Пригадує – на початку дев'яностих знайти, картини присвячені Голодомору було майже неможливо. Радянська влада наклала повне табу на все, пов'язане із трагедією.

На одній із виставок Морґан познайомився із художницею Вірою Кулебою. Вона мала декілька робіт про голод у селі на Полтавщині.

Віра Кулеба
Віра Кулеба

"З нас система готувала художників-ідеологів комунізму, щоб ми прославляли партію. А я не могла, я малювала своїх селянських жінок, своїх бабів. Я ще в радянські роки малювала картини про голод. Тільки вони десь у фондах якихось зберігалися", - пригадує Кулеба.

На її картинах – історія її власної родини, каже вона. "На моїх картинах конкретно мій дід і баба. Баба Марфа і дід Микола. Вони обоє померли, хоч на хуторі мали і садок красивий, і все інше. Але в них все забрали, нічого не залишили. Я звичайно бабу свою не пам'ятаю, бо вона в голодовку померла. Тільки мама мені за неї розповідала", - продовжує свою розповідь художниця.

 

Якогось комерційного інтересу в збиранні картин про Голодомор немає, пояснює колекціонер. Це не ті твори, на продажу яких можна заробити. Навпаки – на деяких виставках Морґану погрожували комуністи, яким не подобалося, як зображені Ленін і Сталін.

Але колекціонер продовжує виставляти картини як в Україні, так і на закордонних майданчиках. Хоче, щоб про цю трагедію дізналися якомога більше.

"Просто дивовижно, наскільки досі мало відомо про Голодомор в Україні. А в світі про це знають ще менше. Росія старанно приховує інформацію про цю трагедію", - ділиться своїми роздумами американець.

 

Нині в зібранні Морґана понад 400 робіт. Він регулярно влаштовує експозиції зібраних картин і плакатів у різних виставкових залах і в Україні, і за кордоном. Має надію колись показати свою найбільшу в світі колекцію і в Музеї Голодомору. Коли його нарешті добудують.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".