Спецпроект

У Музеї Голодомору презентували книгу «Ґарет Джонс. Ціна правди»

15 листопада у Національному музеї Голодомору-геноциду презентували книгу «Ґарет Джонс. Ціна правди», до видання увійшли вибрані статті та хроніка життя британського журналіста, який розповів світу правду про Голодомор.

Про це йдеться на сайті Музею.

 

Книгу презентували: директор Інституту дослідження Голодомору Віктор Брехуненко, директор видавництва "Жнець" Ігор Женченко; видавчиня, доцентка кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Марина Женченко; доцентка кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ярослава Прихода, маркетинг-директорка "FILM.UA Group" Поліна Толмачова, промо-продюсерка фільму "Ціна правди" Аліса Калюжна.

"Ми можемо вчити багато теоретичних історій, але потрібно обов'язково прочитати "Ґарет Джонс. Ціна правди", щоб відчути ці тексти, які засвідчують, як треба поводитися в дуже складних ситуаціях", – розповіла Ярослава Прихода.

"Ґарет Джонс ще восени 1932 р. попереджав про можливі мільйонні жертви через розкручування маховика Голодомору. Відвідавши у березні 1933 р. села Харківської області, він написав понад 20 статей про побачені жахіття.

Спеціально інформував британських політиків стосовно катастрофи в Україні з вимогою діяти. 29 березня 1933 р. дав інтерв'ю "Нью-Йорк Івнінг Джорнал" та поширив прес-реліз у Берліні, передрукований багатьма газетами.

"Я пройшов через безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач: "У нас немає хліба. Ми помираємо", – писав Ґарет Джонс, незважаючи на спроби Кремля приховати факт Голодомору", – заначив Віктор Брехуненко.

 

"Ми багато чого не знаємо, але це був такий час, коли не кожен мав сміливість таке розповісти. Знання політичної ситуації, вміння розповісти про цю ситуацію. У нього надзвичайно гарний стиль, у нього треба вчитися, він лаконічний, і його тексти просто надзвичайні", — підкреслила Ярослава Прихода.

"Статті Ґарета Джонса мали такий резонанс, що Кремль офіційно звертався зі спеціальною нотою до Лондона, а також через підконтрольних іноземних кореспондентів спробував обмовити дошкульного журналіста.

Але Ґарет Джонс твердо стояв на своєму, відповідаючи і Волтеру Дюранті і тим колегам по ремеслу, які відмовилися довіряти його інформації про Голодомор.

Відкрито на захист Джонса стали лише німецький дипломат Отто Шиллер, кардинал Теодор Інніцер та журналісти львівської газети "Діло". Влітку 1935 р. Ґарета Джонса під час перебування у Внутрішній Монголії вбили", — наголосив Віктор Брехуненко.

 

Книга видана двома мовами — українською та англійською — до виходу у широкий прокат історичного трилера "Ціна правди", що розповідає історію журналіста Ґарета Джонса та показує найтрагічніші події України його очима — радянський Голодомор-геноцид проти української нації в 1932-1933 рр.

В основі книги — бакалаврський книжковий проєкт студенток Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Валентини Пасічної та Олени Тищук "Журналіст Ґарет Джонс".

Нагадуємо, що історичний трилер про Джонса "Ціна правди" виходить в український прокат 28 листопада 2019 року.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.