Спецпроект

У Відні відкрили меморіальну дошку кардиналу, що допомагав українцям під час Голодомору. ФОТО

Заходи пам'яті жертв Голодомору відбулися у австрійській столиці 12 листопада.

Про це у Facebook написав посол України в Австрії Олександр Щерба.

У Архієпископському палаці Відня відкрили дошку пам'яті Віденського кардинала Теодора Інніцера. Це був єдиний іноземний духовний лідер, який у 1933 році підняв голос на захист вмираючих від голоду українців, створивши "Комітет допомоги Украı̈ні" .

 
facebook.com/o.scherba

Як напередодні відкриття повідомляв "Укрінформ", пам'ятна дошка зроблена з каменю та має круглу форму, нагадуючи жорна. Її текст говорить про заклик кардинала від 16 жовтня 1933 року про допомогу жертвам Голодомору.

Також на дошці міститься число "163", яке буквально означає приблизну кількість зернин в 5 колосках, а в глибшому розумінні – вартість людського життя (відповідно до так званого "Закону про 5 колосків"). Дизайнером пам'ятної дошки став український архітектор Ростислав Бортник, автор присвяченого Голодомору мистецького проєкту "163".

Перед церемонією відкриття у приміщенні "Клубу Штефанплац 4" американський історик Тімоті Снайдер прочитав лекцію про Інніцера.

 

З вітальними промовами також виступили кардинал Відня Крістоф Шенборн, глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук), віденський рабин Шломо Хофмейстер та Олександр Щерба.

"А ввечері був концерт української духовної музики у виконанні нашого знаменитого хору "Дударик" і оперної співачки Зоряни Кушплер - в головному храмі Австрії, соборі Святого Штефана. І вручення предстоятелем УГКЦ Блаженнійшим Святославом Шевчуком Ордена Андрея Шептицького кардиналу Крістофу Шьонборну", - пише посол.

 
 
 

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".