АНОНС: У Києві розкажуть про повсякдення українських науковців міжвоєнного часу

Лекція Оксани Юркової "ВУАН: незнане академічне повсякдення у міжвоєнний час" відбудеться 14 листопада.

Минулого року, у листопаді 2018 р., Національна академія наук України відзначила своє сторіччя. На ювілейних святкуваннях традиційно говорили про значні здобутки Академії, віхи її історичного розвитку, видатних вчених та їхні наукові досягнення й відкриття.

 

Згадали також про важкі випробування, які випадали на долю українських науковців у часи Української революції та Другої світової війни, репресії та переслідування.

Але за лаштунками пишномовних промов та вітань знову ж таки традиційно залишилася "кухня" академічного життя – академічне повсякдення у всьому його різнобарв'ї. Ця лекція, що ґрунтуватиметься на численних джерелах, якщо не заповнить прогалину, то принаймні поставить на порядок денний низку питань про академічне повсякдення у міжвоєнний час:

Як учені організовувались для створення Академії?

Як вони підлаштовувались під різні політичні режими для того, аби зберегти установу та вижити самим?

Як академіки спілкувались і через що сварились? Як та чому інтригували і хто був найзапеклішим інтриганом?

Як науковці "вибивали" гроші та приміщення для установ?

Де та як жили науковці? Яким був їхній розпорядок дня? Як вони захищали свої дисертації?

Як вшановувалась пам'ять померлих колег та як відбувались похорони президентів ВУАН?

Зрештою, як та коли радянській владі вдалось приборкати Академію?

Не будуть залишені поза увагою питання академічних сексотів, репресій проти вчених та вияви академічної солідарності.

Оксана Юркова - кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник відділу історії України 20–30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України. До сфери наукових зацікавлень входить українська та російська історіографія ХХ століття, історія української науки, біографістика, грушевськознавство, історична іконографія, електронні інформаційні ресурси.

Модерує Ольга Петренко-Цеунова.

14 листопада, четвер, 18:30.

Місце: Книгарня "Є", вул. Лисенка, 3.

Вхід вільний.

Лекція відбудеться в рамках проекту A posteriori. Історичний лекторій.

Подія у Facebook.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.