Спецпроект

СБУ знайшла вандала, який розмалював свастиками меморіал жертвам Голокосту. ФОТО

Співробітники Служби безпеки України та поліції встановили чоловіка, який осквернив пам’ятний знак жертвам Голокосту у Голованівську Кіровоградської області

Про це повідомляє прес-служба СБУ.

Зловмисник фарбою намалював свастики та зробив антисемітські написи на меморіальному комплексі, спорудженому на місці страти нацистами понад дев'ятсот євреїв у часи Другої світової війни.

 

У відомстві зазначають, що вандалом виявився "один із представників мистецьких кіл Києва". У центрі столиці за високим парканом знаходиться декілька його приватних будівель, на території яких він виготовляв з металу свастики. Ними киянин прикрашав своє помешкання, зовнішній фасад і паркан присадибної ділянки, дитячу кімнату та хатні речі.

 

Під час обшуку в чоловіка знайшли майже тридцять металевих свастик, карти Кіровоградської і Миколаївської областей та відповідні записи із відмітками об'єктів для вчинення актів вандалізму, аерозольні фарби - такі ж самі, як ті, якими обмальований меморіал.

Правоохоронці також вилучили жорсткі диски, друковані антисемітські матеріали та електропилку, якою вирізьблювались свастики на пам'ятних знаках.

Зловмиснику повідомлено про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 161 "(умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності") та ч. 3 ст. 297 ("наруга над могилою, іншим місцем поховання") Кримінального кодексу України.

 

Статті передбачають до п'яти років обмеження волі або до семи років в'язниці.

Слідство з'ясовує, чи причетний киянин до недавньої наруги над пам'ятними знаками жертвам Голокосту в Миколаївській області. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.