1 листопада 1918

"Листопадовий зрив" у питаннях та відповідях: УІНП випустив новий ролик. ВІДЕО

Український інститут національної пам’яті започаткував проект «ІстФакт». Він має популяризувати історію України через емоційне, яскраве, динамічне, але водночас без зайвого пафосу, відео, детально переповідаючи малознані сюжети часів Української революції.

Про це повідомляє сайт УІНП.

 

Формат проекту – 5-хвилинні відеоролики в стилі "запитання-відповіді" з поєднанням прямої мови спікера і відеоряду (хроніка, інфографіка, анімація, карти, світлини, відео з реконструкцій історичних подій, моушн-графіка). Передбачається, що "ІстФакт" стане додатковим джерелом історичної інформації для широкого загалу. Ролики присвячені Українській революції 1917-1921 років.

У першому випуску, присвяченому "Листопадовому зриву" 1918 року, відомий спікер, історик Володимир В'ятрович розповів, чому у військового перевороту така дивна назва, як за одну ніч можна було взяти під свій контроль ціле місто, чому Львів треба було захоплювати, і чи була в України війна з Польщею.

Також відео знайомить із маловідомими фактами та таємницями часів Листопадового чину: як Львів, заснувши на Ґеловін у жовтні ще в монархії Габсбурґів, прокинувся у листопаді під владою Української національної ради, і як Дмитру Вітовському вдалося це здійснити протягом двох годин без жодного пострілу, не проливши ні краплі крові.

А ще - навіщо підприємцю Михайлу Лазорку був потрібен шафран та що зробила його дружина, аби над Ратушею Львова замайорів український синьо-жовтий стяг.

Наступні випуски розкажуть про тризуб як державний герб УНР, історію створення "Щедрика", бій за Вознесенськ, кримську операцію Петра Болбочана та про хорунжого Армії УНР і першого патріарха Київського і всієї України Мстислава. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.