На Вінниччині під час оранки відкопали рідкісну кам’яну плиту епохи бронзи. ФОТО

У Крижопільському району, поблизу села Городківка, місцеві жителі знайшли рідкісну антропоморфну кам’яну стелу часів бронзи. Помітивши, незвичайну форму каменю, верхня частина якого нагадувала обличчя людини, вирішили зробити фото і надіслати його фахівцям з археології.

Знахідкою виявилася - антропоморфна стела бронзової доби – повідомляє видання "День".

 
ФОТО: Вінниця Прес-поінт

Такі плити традиційно встановлювали на вершинах курганів. Як відзначив завідувач сектору охорони культурної спадщини управління культури Вінницької ОДА Михайло Потупчик, знайденій стелі до 5 тисяч років. Типологічно її можна віднести до епохи бронзи, але точний вік встановити вже неможливо.

"Визначення віку таких знахідок досить відносне. Продатувати її за супутніми знахідками чи якимись іншими методами наразі вже неможливо. Типологічно ж вона схожа на ті, що знаходили в курганах епохи бронзи.

Але може відноситися і до скіфського періоду, позаяк невідомо, з якого кургану її викопали і якого віку поховання там були", – говорить Михайло Потупчик.

 
ФОТО: Вінниця Прес-поінт

Він додає, що кам'яну скульптуру виорали з-під підніжжя одного із курганів трактористи. Не придавши значення знахідці, затягли її до лісосмуги і покинули. На місце виїхали місцеві краєзнавці, які помітили, що скульптура має обриси людського тіла, а прав верхня частина – риси обличчя.

 
ФОТО: Вінниця Прес-поінт

"Схожі стели ми знаходили й раніше. Утім, це досить рідкісна для наших днів знахідка, оскільки 90 % курганів свого часу були розорані. І ті стели, які там зберігалися були розбиті, тому більшість з них не дійшли до нас у первозданному вигляді.

Скажімо, на території Вінницької області мені відомо про чотири подібних знахідки, а городківська стела – п'ята", – уточнив Михайло Потупчик.

 
ФОТО: Вінниця Прес-поінт

Наразі місцеві краєзнавці вирішують, де зберігати знахідку. А між тим мріють про створення сільського краєзнавчого музею.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.