В Єгипті знайшли поховання з безглуздими ієрогліфами

Біля некрополя в єгипетській Саккарі археологи знайшли поховання, які відрізняються від гробниць еліти суспільства Давнього Єгипту

Про це повідомляє Gazeta.ua з посиланням на Science Alert.

Науковці припускають, що це поховання робітників або тогочасного "середнього класу".

 
J. Dąbrowski/Polish Centre of Mediterranean Archaeology

"Більшість мумій, які ми виявили в останньому сезоні, були дуже скромними. Вони були піддані тільки основним процедурам бальзамування, загорнуті в бинти і поміщені просто в ями, вириті в піску", - пояснив єгиптолог Каміль Курашкевіч з Варшавського університету.

На кришці одного з саркофагів намалювали намисто та ієрогліфи. Точніше - імітацію ієрогліфів, абсолютно безглузду за змістом.

"Очевидно, ремісник, який намалював це, не міг читати, і, можливо, він намагався відтворити те, що бачив раніше. У будь-якому випадку, деякі з намальованих фігур не є ієрогліфічними знаками, і не утворюють зв'язного тексту", - підкреслив Курашкевіч.

Він назвав намальовані фігури бога смерті Анубіса "красиво незграбними". Бога-шакала зобразили в незвичайному відтінку синього, хоча зазвичай Анубіс забарвлений в чорний колір.

 
J. Dąbrowski/Polish Centre of Mediterranean Archaeology

Мумії показують, що звичайні люди здійснювали похоронні обряди, схожі на обряди багатіїв. Ці недавні знахідки можуть розповісти нам більше про розшарування єгипетського суспільства від 2-2,5 тисяч років тому.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.