У Дрогобичі знайшли поховання жертв НКВД. ФОТО

Фахівці меморіально-пошукового центру «Доля» з 15 жовтня проводять пошуково-ексгумаційні дослідження на території саду біля колишньої тюрми НКВД у Дрогобичі Львівської області

Про це повідомляє сайт МПЦ "Доля".

17 жовтня пошуковці розповіли, що вже знайшли останки 16 людей з виявлених 13 захоронень.

 
drohobych-rada.gov.ua

Ці люди, за словами фахівців, були вбиті в 1939-1941 роках або після 1944-го року, тобто є жертвами саме радянських репресивних органів. Судячи з кульових отворів, людям стріляли в потилицю - це характерний "почерк" НКВД. 

Останки розташовані хаотично - йомвірно, тіла ховали вночі в кілька етапів.

 
drohobych-rada.gov.ua

Також знайдені залишки взуття, одягу та кулі від зброї, якою у ті часи користувалися працівники НКВД.

 
drohobych-rada.gov.ua

Як наголосив під час брифінгу директор меморіально-пошукового центру "Доля" Святослав Шеремета, за фактом злочину скеровано звернення про відкриття кримінального провадження до місцевої поліції. Останки мають оглянути експерти.

 
drohobych-rada.gov.ua

Роботи з пошуку останків інших жертв триватимуть ще декілька тижнів.

 
drohobych-rada.gov.ua

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.