Туристам заборонять фотографувати у знаменитій чеській "церкві з кісток"

З 2020 року для туристів, що відвідують Костніцу в Седліце в чеському місті Кутна Гора, діятиме заборона на фотозйомку

Про це повідомляє чеський портал Expats.

 
sokujiciplaneta.cz

Седлецька парафія, якій належить пам'ятка, пояснила таке рішення необхідностю дотримуватися поваги до 60 тисяч людей, кістками яких оздоблено склеп церкви Всіх Святих.

"Ми віримо, що наші відвідувачі будуть поважати це рішення і одночасно розуміти причини, які призвели нас до цього кроку", - заявила представниця парафії Радка Крейчі.

У соборі Успіння Діви Марії та святого Івана Хрестителя, що знаходиться поруч, також не можна буде знімати.

До півмільйона туристів на рік відвідують цю церку. Багато хто з цих відвідувачів, зазначають у парафії, зневажають історичну та релігійну значимість визначної пам'ятки, роблячи селфі або маніпулюючи кістками для створення фото, які потім публікують у соцмережах.

У майбутньому знімки можна буде робити лише з дозволу. Звертатися за ним буде потрібно мінімум за три дні до візиту. Для журналістів діятимуть ще більш суворі правила - вони проситимуть дозвіл на зйомку за три тижні.

 
SOKUJICIPLANETA.CZ

Церкву Всіх Святих було збудовано в XIV столітті. Її здавна використовували як осуарій - сховище кістяків померлих. У 1870 році власник цих земель князь Шварценберг запросив майстра Франтішека Рінта створити своєріднє оформлення інтер'єру церкви з кісток. З людських останків він створив люстри, гірлянди, підвіски панікадил та герб родини князів Шварценберг.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.