Апеляційний суд почав розглядати позов УІНП щодо проспектів Бандери та Шухевича в Києві

Перше засідання Шостого апеляційного адміністративного суду з питання київських проспектів Степана Бандери та Романа Шухевича відбулося 16 жовтня, але тривало недовго

Про це повідомляє активіст Олег Слабоспицький, який був присутній на засіданні.

Суд мав розглянути апеляцію Українського інституту національної пам'яті на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, який у червні 2019 року скасував рішення Київради про перейменування проспектів Московського на Бандери і Ватутіна на Шухевича.

 
Oleg Slabospitsky

На засідання прийшло чимало людей. Переважно це були активісти, які підтримують апеляцію УІНП. Однак прийшлиі і прибічники проросійської діячки Олени Бережної, за позовом якої суд першої інстанції повернув проспектам старі назви. Між двома групами виникали словесні конфлікти.

Оскільки звичайни судовий зал не вмістив всіх бажаючих, засідання перенесли до актової зали.

 
Прибічники Бережної
Oleg Slabospitsky

Судді задовольнили клопотання УІНП, згідно якого Бережна має письмово пояснити, як саме порушуються її права (на цьому вона наголошувала у своєму позові, але не навела конкретних фактів).

Після цього засідання було перенесено на 28 жовтня

 
Oleg Slabospitsky

Як відомо, Київська міська рада перейменувала Московський проспект в українській столиці на проспект Степана Бандери в липні 2016 року. За перейменування проспекту генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича (головнокомандувача Української повстанської армії) проголосувала в червні 2017 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.