УІНП презентував фільм про головні здобутки за останні 5 років. ВІДЕО

Своєрідний підсумок п’ятирічної діяльності Українського інституту національної пам’яті підбиває новий фільм

Про це повідомляє прес-служба УІНП.

27-хвилинну сттрічку створено спільно зі студією Young & Hungry production

 

У фільмі результати роботи Українського інституту національної пам'яті подані через призму окремих людських доль, які стають уособленням загальних історичних процесів. 

"Нам було важливо наблизити усіх зацікавлених до реальних результатів того, що було зроблено за 5 років. І робити ми це намагалися через окремі історії. Через історію Івана Мирона, який увійшов в історію як перший реабілітований за оновленим законодавством, проте ніколи б не розповідав про себе сам.

Історію сестер Мильченко, які самотужки вирішили розповісти про долю понад ста жертв репресій 30-их років у рідному селі на Полтавщині і їм це вдалося.

І багато інших моментів, які стосуються історії минулого, і сучасної історії. І якщо своєю діяльністю Інституту національної пам'яті вдається повертати втрачену правду про окремих людей, цілі родини, населені пункти, заохочувати пізнавати своє минуле, - це те, за що варто боротися і далі", - говорить автор фільму Омелян Ощудляк.

Фільм складається із кількох тематичних блоків. Частину з них Інститут презентував глядачам раніше.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.