Семеро сміливих. Відомі імена претендентів на посаду головного архівіста країни

Список кандидатів, допучених до участі у конкурсі на посаду голови Державної архівної служби України, був оприлюднений в мережі

Документ з'явився на сайті Національного агентства України з питань державної служби.

 

15 жовтня відбулося тестування з іноземної мови. З тих, хто подавав заяви, його змогли пройти семеро людей, які і стали офіційними претендентами на місце головного архівіста країни:

- Анатолій Хромов - заступник директора Галузевого державного архіву Служби безпеки України

- Владислав Берковський - директор Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного;

- Ігор Розкладай - головний експерт з медійного права ГО "Центр демократії та верховенства права", головний експерт групи Медіа реформа коаліції РПР;

- Лариса Левченко - директор Державного архіву Миколаївської області;

- Іван Кісіль - т.в.о. голови Державної архівної служби України;

а також Олена Шкулета та Роман Сарамага, відомостей про актуальний рід занять яких знайти не вдалося.

Конкурс почався 25 вересня, заяви можна було подавати до 10 жовтня. 

Нагадаємо, Кабінет міністрів на засіданні 25 вересня звільнив із посади попередню голову Державної архівної служби України – Тетяну Баранову.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.