«Історична правда» повертається у телевізійний ефір

Авторська телепрограма Вахтанга Кіпіані “Історична правда” тепер з’явиться у ефірі каналу “Еспресо ТВ”.

"Минуле ближче, ніж здається… "Історична правда" вже у вересні на каналі "Еспресо", – говорить Вахтанг Кіпіані в рекламному ролику на "Еспресо ТВ".

Перший ефір відбудеться в неділю, 8 вересня, о 21:00.

Журналіст та історик Вахтанг Кіпіані заявив, що йде з каналу ZIK і закриває програму "Історична правда", після повідомлення про те, що телеканал, орієнтований на західноукраїнську авдиторію, купив проросійський політик, кум Путіна Віктор Медведчук.

Згодом в інтерв'ю "Цензору" Кіпіані розповідав, що 10 каналів і продакшенів запропонувалийому випускати проєкт "Історична правда", і першим був керівник "Еспресо", народний депутат Микола Княжицький.

"Коли людина з одного, другого, третього, четвертого, п'ятого телеканалу – це керівники, менеджери, знаючі історію, і знаючі, що програма коштує не дешево, кажуть: "давайте будемо робити". Я вважаю, що це реальна солідарність. Першим, наприклад, був Микола Княжицький, колишній власник "Еспресо"… А потім за ним були й інші менеджери, власники каналів", – зазначив Вахтанг Кіпіані.

Як повідомляє "Новинарня", 14 червня стало відомо, що канал ZIK, який належав львівському бізнесмену Петру Димінському, купив близький соратник Віктора Медведчука Тарас Козак. Після оголошення про цю оборудку з каналу пішло багато журналістів – керівник департаменту виробництва власних програм Ольга Мовчан, шеф-редактор новин телеканалу Роман Недзельський, головний редактор ІА ZIK Тетяна Вергелес, закрив свою програму автор та ведучий Вахтанг Кіпіані та ін.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.