Як у давнину дітей відлучали від грудного годування? Вчені зробили цікаве припущення

Дослідникам з Брістольського університету у Великій Британії вдалося встановити призначення давніх керамічних посудин зі спеціальним носиком. Вони переконані, що з їх допомогою відлучали дітей від грудного годування.

Хімічний аналіз залишків у посудинах вказує, що тваринне молоко використовували як додаткову їжу для немовлят, пише Gazeta.ua з посиланням на Gizmodo.

 
ФОТО: gizmodo.com

Самі знахідки датуються періодом від 1200 до 450 р. до Р.Х. Мають носик для смоктання рідини, наче сучасні дитячі пляшки та пустушки.

У 2-х з них знаходились жирні кислоти від молока жуйних тварин - корів, овець, кіз. У 3-му горщику знайшли кислоти нежуйних тварин - свиней.

Вчені не знають, чому молоко тваринного походження вводилося в якості харчової добавки, але переконані, що це пов'язано із переходом від кочового способу життя до осілого.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.