Антропологи відтворили обличчя жінки, яка жила 7,5 тис. років тому. ФОТО

Вчені антропологи відтворили обличчя жінки, яка жила 7,5 тис. років тому. Череп жінки, яка померла у віці від 30 до 40 років близько 5400 до Р.Х., археологи виявили в печерному похованні недалеко від мису Європа на Гібралтарі у 1996 році.

Череп зберігався в запасниках Національного музею Гібралтару до того часу, поки вчені не вирішили досліджувати знахідку за допомогою сучасних технологій, повідомляє Гал-Інфо із посиланням на видання Вокруг Света.

 

Генетики змогли виокремити з черепа ДНК, яке підтвердило припущення, що череп належав жінці. Також стало відомо, що вона була темноволоса і мала темні очі.

 

"Що цікаво, коли ми подивилися на її предків, то 10% генів були місцевими, але 90% її генів були з Анатолії (сучасна Туреччина)", - розповів Клайв Фінлейсон з Національного музею Гібралтару.

 

Експерти вирішили дати ім'я жінці, назвавши її Кальпією. Потім скульптори приступили до реконструкції її обличчя, щоб відновити образ першого відомого гібралтарця.

 

Проблема полягала в тому, що череп був сильно деформований після поховання, тому для відновлення вигляду потрібно змінити відскановану копію черепа. Заповнивши втрачені частини, експерти змогли зрозуміти, як виглядала жінка.

Загалом реконструкція зайняла шість місяців. Для створення скульптури використовували справжнє людське волосся.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.