На Хортиці археологи розкопали загадкову споруду, що виявилась могилою воїна. ФОТО. ВІДЕО

На запорізькому острові Хортиця науковці розкопали старовинну споруду: викладене з важких каменів десятиметрове коло. Виявилося, що так племена скіфів поховали свого видатного воїна.

Про це повідомляє 24-й Канал.

Знайдене поховання на Хортиці
Знайдене поховання на Хортиці

Археологи радіють кожній знайденій деталі, адже припускають, що поховання пограбували ще сучасники воїна.

Серед знахідок – невелике коване залізяччя. Воно було застібкою для колчана, у якому скіф носив стріли.

Знайдена на Хортиці застібка для колчана
Знайдена на Хортиці застібка для колчана

Раніше знайшли і відправили реставраторам іржаві рештки меча, шматки срібла і наконечники стріл. Скіфів, як й інші древні народи, недаремно цікавила Хортиця. Там перетиналися тодішні комунікації.

"Тут була переправа. Люди, які мешкали в цьому городищі, її контролювали. Для кочовиків переправи були дуже важливими. Оскільки через воду вони важко перебиралися. Дніпро для них завжди був великою перешкодою", – зазначив автор знахідки Дмитро Никоненко.

Скіфи тягали каміння з берега ріки
Скіфи тягали каміння з берега ріки

Поховання належить великому воїну, про це свідчить потужний шар каміння – деяке важить понад центнер. Скіфи мусили тягати його за кілометр з берега Дніпра.

Простим городянам таких могил не робили. За словами істориків, знахідка допоможе краще описати події давнини.

Таких реліквій на Хортиці чимало: поруч із нинішніми розкопками знаходиться святилище епохи бронзи. Місцеві жителі пишаються, що земля тут дихає пам'яттю тисячоліть.

Після дослідження науковці відкриють скіфську могилу для туристів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.