Історична цінність під горою мотлоху: які стародруки знайшли на Черкащині. ФОТО. ВІДЕО

Черкащанин випадково викопав біля власного будинку рідкісну історичну знахідку. Знайдене одразу відніс у краєзнавчий музей. Коли фахівці відкрили книги, були шоковані. Сотні років під землею були закопані справжні історичні скарби.

Про це повідомляє 24-й Канал.

 

Тимофій Назаренко нещодавно купив будинок. Він саме прибирав купи сміття, коли натрапив на невідомий ящик. У купі мотлоху ніяк не очікував знайти книги, датовані XVII століттям.

"В ящику знайшов книжки. Спочатку подумав, що то якась цінність. Потім вони були мокрі, думаю, покладу їх до дровника. Акуратно поклав їх між сухих дров, щоб воно підсохло і забув щасливо на декілька років", — розповів місцевий житель Тимофій Назаренко.

 

Працівники Черкаського краєзнавчого музею навіть не очікували, що книги матимуть таку історичну цінність. Виявилось, що чотири стародруки з'явилися ще у 1646 році.

Ці книги вони, як настанови, розповіді, підручник. Бо ми вчора відкрили випадково і там було написано як себе вести, як вчитися, – пояснила заступниця директора Черкаського обласного краєзнавчого музею Тетяна Григоренко.

Три рукописи написані від руки, а одна книга надрукована – це релігійні стародруки церковнослов'янською мовою.

Краєзнавець Сергій Ганницький впевнений, що ці книги належали шеститисячній релігійній громаді, яка в той час жила на території Черкас. Вони продовжували церковні ритуали навіть при радянській владі, яка переслідувала вірян. Можливо, саме тому книги і закопали.

"Вони зазнавали з боку офіційної влади переслідувань і, можливо, здійснювали свої якісь там заходи утаємничено, для певного кола. І хтось ці книги зберігав", – додав краєзнавець Сергій Ганницький.

Детальніше про стародруки, їх цінність та походження стане відомо під час майбутньої реставрації.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.