Білизну дружини Гітлера продали на аукціоні у Британії за $7,5 тисяч. ФОТО

На аукціоні у Великій Британії продали комплект шовкової нижньої білизни дружини Адольфа Гітлера Єви Браун. Покупець віддав за нього 6,3 тисячі фунтів стерлінгів (близько 7,5 тисяч доларів).

Як повідомляє Громадське із посиланням на CNN, за білизну дружини Гітлера заплатили анонімно, покупець зробив ставку телефоном.

 
Фото: аукціонний будинок Humbert & Ellis

У комплект входять нічна сорочка (2600 фунтів стерлінгів) і труси Єви (3700 фунтів стерлінгів), на яких є вишивка у вигляді її ініціалів. Також збереглася етикетка, на якій зазначено, що вони були зроблені в 1944 році в Баварії.

Спочатку аукціонний будинок Humbert & Ellis сподівався отримати за білизну Єви Браун по 800 фунтів стерлінгів. Однак на аукціоні виник ажіотаж, і ціна лотів піднялася в сім разів.

 
Фото: аукціонний будинок Humbert & Ellis

Також на аукціоні продали золотий браслет зі свастикою і портретом Гітлера. Він належав дружині нацистського лідера Германа Герінга. За аксесуар віддали 1850 фунтів.

Єва Браун була коханкою Гітлера, а згодом і дружиною. Вона вийшла за нього заміж у 1945 році і померла, скоївши з ним самогубство, наступного дня після їхнього одруження.

Аукціоніст Джонатан Гумберт заявив, що існує "багаторічний інтерес" до об'єктів Другої світової війни.

"Триває багаторічний інтерес до особистих артефактів з таких сумнозвісних цифр Другої світової війни, і відповідно на такі предмети, навіть без походження, завищують високі ціни", — зазначив Гумберт.

Продаж нацистських пам'яток у Великій Британії не є незаконним, але деякі аукціонні будинки відмовляються продавати такі об'єкти.

"Ми вважаємо, що такі предмети не є доцільними на ринку для особистого прибутку чи жартівливих інтересів, а повинні розміщуватися в архівах, музеях або в освітньому контексті", — зазначила Карен Поллок, генеральна директорка освітнього трасту Голокосту.

"Кілька провідних аукціонних будинків та веб-сайтів вже справедливо відмовляються від продажу таких речей. Багато країн заборонили продаж нацистських пам'яток. Можливо, настав час більш чіткого регулювання щодо продажу цих предметів і тут, у Великій Британії", — додала вона.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.