У Луцьку горіла старовинна будівля колишнього монастиря. ФОТО

Пожежа в будівлі Луцького гарнізонного військового госпіталя сталася в ніч на 20 вересня

Про це повідомляє прес-служба ДСНС.

Горів дах госпіталю, вогонь охопив площу 500 квадратних метрів. Пацієнти були евакуйовані, постраждалих немає. О 5-й ранку пожежу ліквідували. 

Як уточнюють "Волинські новини", вогонь повністю знищив дах і частину верхнього поверху.

 
Пожежа, фото з висоти
volynnews

Будівля на вулиці Сенаторки Левчанівської є пам'яткрю архітектури національного значення.

 
дснс

Раніше тут був розташований монастир тринітаріїв - католицького чернечого ордену. Бароковий комплекс, який складався з костелу та власне монастиря, спорудили у 1720-х роках - за часів Речі Посполитої. У XIX столітті, коли Волинь належала Російській імперії, тринітарський монастир був ліквідований. Костел розібрали, а монастирську будівлю передали суду. 

 
Будівля монастиря до пожежі
kotys olexandr, wikipedia

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.