Позов Медведчука щодо книги про Стуса є спробою утиску свободи слова. ЗАЯВА

Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів прокоментувала спробу Віктора Медведчука заборонити розповсюдження книги "Справа Василя Стуса"

Текст заяви УАВК поширила у Facebook Юлія Орлова – директорка видавництва Vivat, що випустило книжку.

Наводимо цей текст у повному обсязі.

"Захищаючи свободу слова та друку в Україні, Правління ГС "УАВК" заявляє:

1. Правління Асоціації підтримує позицію видавництва Vivat в усіх питаннях, пов'язаних із позовом Віктора Медведчука через книжку Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса".


2. Український книжковий ринок, письменники, журналісти та публіцисти не мають підпадати під політичну цензуру, а їхня робота не може слугувати інтересам окремих політичних діячів чи посадовців.


3. Позов Віктора Медведчука є спробою утиску свободи слова в Україні. В умовах незрілої судової системи він може стати негативним прецедентом, що обмежуватиме творчість авторів при створенні інших біографічних, історичних та публіцистичних творів.

 
юлія орлова, facebook

4. Правління ГС "УАВК" звертається до літературної і культурної спільноти, до творчих союзів та громадських організацій із закликом підтримати Видавництво Vivat у справі, що стосується книжки Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса".

Позиція Асоціації – це єдність у питаннях захисту свободи слова та вільної творчості в Україні.

Готуємось до розгляду справи та віримо у справедливий український суд".

Нагадуємо. 29 вересня головний редактор сайту "Історична правда" Вахтанг Кіпіані повідомив на своїй facebook-сторінці, що отримав позов від Віктора Медведчука.

Позивач вимагає заборонити розповсюдження (продаж) книжку "Справа Василя Стуса" у будь-якій формі і на будь-якій території. 

Позов поданий на захист честі, гідності та ділової репутації та  вимагає спростування недостовірної інформації. Суд призначений на 2 жовтня. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.