Окупанти розмірковують над перейменуванням Криму

Окупаційна влада Криму обговорить ідею закріпити за анексованою АРК подвійну назву Республіка Крим – Таврида.

Про це з посиланням на російські ЗМІ повідомляє "Українська правда".

З пропозицією про перейменування виступив глава національно-культурної автономії кримських греків "Таврида" Іван Шонус. На його думку, подвійна назва "дозволить закріпити за півостровом російський статус".

 

Так званий "віце-прем'єр уряду Криму, постпред республіки при президентові РФ" Георгій Мурадов вважає цю ідею гідною для обговорення в різних органах окупаційної влади в разі, якщо жителі півострова підтримають це.

За словами Мурадова, в Росії "цілий ряд регіонів, таких як Північна Осетія – Аланія, Республіка Саха (Якутія), які застосовують історичну частину в своїй назві".

У свою чергу, глава громадської палати Криму Григорій Іоффе виступив проти перейменування і назвав це "порожніми клопотами". На його думку, "гра в назви і зміна назви тільки розділить суспільство і породить непотрібні суперечки".

При цьому він підкреслив, що палата за потреби може розглянути таку ініціативу, якщо надійде "належна аргументація".

Український історик Андрій Плахонін пригадав, як схожі зміни в Криму планували нацисти. 

"Крим-Таврида в цьому проекті це щось більше Криму сьогодні – історично давніше за Кримське ханства (а, відповідно, у Киримли такі ж права вважатися корінним народом, як і у росіян), географічно – [білше за] півостров Крим. Здається, минулого разу так вільно поводилися з історією та географією Криму нацисти.

Виходить новий Generalbezirk Taurien – щось на зразок так і не реалізованого генерального округу Таврія, задуманого в Міністерстві східних окупованих територій Розенберга. Ну нічого, нацисти задумали, а їх старовинні партнери втілять. Звичайно, якщо ми з вами цій триколірній чумі не завадимо",  пише він у Facebook.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.