На ставці Гітлера під Вінницею знайшли підземні бункери на чотири поверхи

9 вересня Вінницький обласний краєзнавчий музей отримав детальний звіт за результатами досліджень центральної частини території ставки Адольфа Гітлера «Вервольф» у селі Стрижавка під Вінницею.

Про це повідомляє газета "День".

Фахівці з Інституту прикладних проблем екології, геофізики і геохімії, які вивчали пам'ятку, підтвердили розташування "підземних рукотворних об'єктів", тобто приміщень у чотири поверхи. Про точну площу бункерів наразі не йдеться, каже директорка Вінницького обласного краєзнавчого музею Катерина Висоцька. Адже дослідження передбачали підтвердження чи спростування факту про існування підземних приміщень.

Тепер точно можна стверджувати, що ставка мала не лише наземні, а й підземні бункери завглибшки до 10—12 метрів. Верхній поверх розташований на глибині приблизно 2,5 м під землею, а висота кожного поверху становить 1,8 метра.

 

"Коли 2011 року ми відкривали Історико-меморіальний комплекс жертв нацизму на території ставки Гітлера, який нині підпорядкований нашому музею, то не мали жодних документів, креслень і навіть фото цього об'єкта. Востаннє масштабні дослідження (наприкінці 1980-х років) там проводили спеціалісти група "Гермес" із Москви.

Усі висновки вони забрали, і хоч ми неодноразово до них зверталися, жодної інформації нам так і не надали, — коментує Катерина Висоцька. — Досить довго побутувала думка, що коли ставку підірвали, то знищили не лише наземні, а й підземні приміщення. Цю тезу підтверджували і науковці, і дослідники.

Але торік ми мали зустріч з директором Інституту прикладних проблем екології, геофізики та геохімії Миколою Якимчуком, який у складі делегації приїздив на ставку як екскурсант. Він зробив кілька фото і за кілька днів повідомив, що перевірив зображення, результати дають підставити стверджувати, що під землею щось є. На той момент ми не знали, що це. Але інтерес був шалений.

Замовили дослідження. Фахівці запідозрили, що поблизу майданчика для військової техніки (біля самого бункера Гітлера) можуть бути підземні приміщення. Цього року робота продовжилася. Спеціалісти зі столиці приїздили кілька разів, з апаратурою, сканували територію, брали зразки ґрунту з різної глибини, бетону, піску. Робили фото труби із розчищеного каналізаційного колодязя.

Все це по-науковому називається "метод частотно-резонансної обробки та інтерпретації даних супутникових знімків та фотознімків і наземні геоелектричні методи вертикального електрорезонансного зондування". Таке зондування разово проводиться на площі 10х10 сантиметрів, тому зрозуміло, що повне дослідження території ставки потребує дуже багато і часу, і ресурсів, адже це — 24 гектари площі.

Завдяки виконаній роботі тепер ми точно знаємо, що на ставці є велике підземне приміщення. На дослідженій ділянці вони виявили чотири поверхи бункерів з тунелями. Два верхніх поверхи, які ближче до поверхні, заповнені газами (аргон і радон), два нижніх — невідомою сумішшю газів з калієм і францієм. І, як вони пишуть у своїх висновках: "Дослідження вмісту третього і четвертого рівнів пустот потребує додаткових досліджень".

Катерина Висоцька додає, що говорити про якісь розкопки на сьогодні зарано, бо невідомо, що є на нижніх поверхах і чи безпечні ті речовини. Лише після того, як будуть зроблені всі дослідження, можна буде шукати фахівців, які спеціалізуються на фортифікаціях періоду Другої світової війни, зокрема ставок.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.