In Memoriam. Помер американський історик-україніст Марк фон Гаґен

Історик із США, почесний професор Університету штату Аризона Марк фон Гаґен пішов з життя у неділю, 15 вересня, вранці

Повідомлення про це з'явилося на сторінці вченого у Facebook.

 

Дослідник помер у лікарні після двотижневої госпіталізації. Йому виповнилося 65 років. 

Марк фон Гаґен спеціалізувався на історії Росії, України та Євразії. Навчався в Джоржтаунському університеті, Університеті Індіани в Блумінгтоні та Стенфордському університеті. У 1985 року здобув ступінь PhD з історії та гуманітарних наук у Стенфордському університеті. Викладав у Стенфордському, Єльському, Колумбійському університетах, у Вільному університеті Берліна, а також у Вищій школі соціальних наук у Парижі. 

Широку наукову дискусію щодо конструювання та представлення української історії в європейській та світовій гуманітаристиці спричинила стаття Марка фон Гаґена "Чи має Україна історію?", опублікована в 1995 році в журналі Slavic Review.

У 2002–2005 роках фон Гаґен очолював Міжнародну асоціацію україністів. Був членом видавничої ради журналів Ab Imperio та "Критика". Неодноразово виступав на наукових конференціях в Україні. 

"Це надзвичайно велика втрата для світової україністики. Марк фон Гаґен відіграв важливу роль в українській історіографії у переломний момент її входження у світовий історіографічний простір, після десятиліть радянського домінування.

З одного боку, він допоміг ввести українські теми у репертуар досліджень своїх колег-істориків радянської доби на Заході. З іншого боку, як людина добре обізнана з новими напрямами світової історіографії, він зміг запропонувати надзвичайно продуктивні напрямки розвитку українській історії у її взаємозв'язку зі світовою історичною наукою.

Мені не відомий інший науковець неукраїнського походження, який би займався українською історіографією настільки різнопланово і мав би на неї такий потужний інтелектуальний вплив як Марк фон Гаґен", – розповів "Історичній правді" професор, директор Гарвардського українського наукового інституту Сергій Плохій.

Політолог Володимир Кулик на сторінці у Facebook написав: "Помер Марк фон Гаґен, блискучий історик, великий друг України й багатьох українських науковців. Я знав його 27 років. Захоплювався його науковими здобутками, а ще більше – його мужністю в боротьбі зі страшною хворобою. Він протримався довго й зробив іще багато. Спочивай з миром, Марку".

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.