В окупованому Криму знищують стародавнє мусульманське кладовище

Російська Федерація знищує стародавнє мусульманське кладовище в окупованому Криму.

Про це повідомляє УНН із посиланням на прес-службу міністерства з питань окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

 

"На місці мусульманського поховання у зниклому с. Унгут Кіровського району тимчасово окупованого Криму проводяться будівельні роботи, пов'язані з прокладанням водогону з північних районів Криму в Керч.

Ймовірно, що у ході підготовчих робіт до прокладення водогону на місці поховання проводяться "археологічні розкопки", при цьому мусульманські поховання окупаційна влада намагається представити як "древньо-скіфські захоронення", - йдеться в повідомленні.

З огляду на ситуацію що склалася, місцеві мешканці звернулися до органів окупаційної адміністрації з вимогою обійти кладовище під час спорудження водогону.

Окупаційна адміністрація РФ в Криму послідовно намагається наростити обсяги водозабору з місцевих джерел, що створює серйозні довготривалі ризики для екології Криму.

На даний момент вже спостерігаються негативні наслідки нарощування обсягів водозбору: погіршення якості підземних вод, засолення ґрунтів, тощо.

"МТОТ заявляє про неприпустимість руйнування поховань, культових об'єктів, об'єктів історичної спадщини на тимчасово окупованій території України. Неспроможність держави-окупанта забезпечити базові потреби населення не може бути виправданням подібного варварства", - йдеться в повідомленні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.