Акціонери Sothebyʼs схвалили продаж аукціонного дому мільярдеру Патріку Драхі

Акціонери одного з найбільших і найвідоміших аукціонних будинків світу Sothebyʼs більшістю голосів схвалили продаж компанії власнику телекомунікаційної групи Altice, французькому мільярдеру Патріку Драхі.

Аукціонний будинок продають за $3,7 млрд. Про це повідомляє The Бабель із посиланням на пресреліз компанії.

 

Домовленість про продаж була досягнута в червні. Sothebyʼs придбає компанія мільярдера BidFair USA. Угода повинна завершитися у IV кварталі 2019 року.

Передбачається, що потім пройде делістинг (виключення цінних паперів певного емітента з котирувального списку фондової біржі. Після делістингу цінні папери компанії-емітента не можуть торгуватися на біржі, де компанія виключена з котирувального списку) аукціонного будинку.

До цього акції компанії торгувалися на Нью-Йоркській фондовій біржі протягом 31 року.

Довідково. Патрік Драхі займає 190-е місце в рейтингу мільярдерів Forbes. Його статки оцінюють у $7,7 млрд. Він володіє 60% у заснованій ним транснаціональній компанії Altice, що спеціалізується на медіа та телекомунікації.

Sothebyʼs — один з найстаріших у світі аукціонних домів. Заснований в 1744 році в Лондоні. Відкрито філії у Нью-Йорку, Парижі, Лос-Анджелесі, Цюриху, Торонто, Мельбурні, Мюнхені, Йоганнесбурзі, Флоренції, Москві та інших містах. У 1983 році Sothebyʼs продали американському підприємцю Альфреду Таубману — власникові великої мережі магазинів у США.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.