Заступник голови Держархіву, що попався на хабарі, відбувся незначним штрафом

За отримання хабара у 10 тисяч доларів заступник голови Держархіву Ігор Бондарчук відбувся у п‘ять разів меншим штрафом.

Про це повідомляє Українська Правда із посиланням на Судовий репортер.

 
ФОТО З FACEBOOK ІГОРЯ БОНДАРЧУКА

Дії чиновника кваліфікували як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття відповідного рішення держслужбовцем.

"На підставі ч. 1 ст.70 КК України призначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 51 тисячі гривень із позбавленням права обіймати посади, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування строком на 1 рік" - йдеться у вироку.

Деталі: Навесні 2019 року Бондарчук запропонував знайомому допомогу у працевлаштуванні і вже всередині травня вимагав у нього 10 тис. доларів за свої послуги. Кандидат на посаду подав у СБУ заяву про злочин.

1 липня на Андріївському узвозі обвинувачений отримав першу частину винагороди в 5 тис. доларів, а згодом ще 4,8 тис. Після передачі другого траншу Бондарчука затримали.

НАБУ виявило також, що замголови Держархіву забув задекларувати у 2016 році 1,2 млн грн доходів від продажу квартири, витрати на 1,1 млн грн щодо купівлі квартири і правочин дарування квартири вартістю 3,3 млн грн.

Чиновник уклав угоду з прокурором і визнав себе винуватим. Сторони дійшли згоди про покарання у вигляді штрафу.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.