Підводні археологи знайшли небачених розмірів давній якір, вирізаний із каменю. ФОТО

Археологи знайшли найбільший якір античної епохи на дні Егейського моря неподалік острова Левіт, Греція. Його виявили на місці 5-ти затонулих кораблів.

Кораблі-трієри використовували для перевезення споживчих товарів, таких як вино та олія. Про це свідчить значна кількість розбитих глиняних амфор. На одному з кораблів встановили великий якір, повідомляє Газета.UA із посиланням на Ancien Origins.

Велетенський кам'яний якір VI ст. до Р.Х. піднімають з дна Егейського моря
Велетенський кам'яний якір VI ст. до Р.Х. піднімають з дна Егейського моря
Фото: ancient-origins.net

Його знайшли на глибині 45 м. Знахідка датується VI ст. до Р.Х. та важить 400 кг. Вважають, що його використовували на кораблі колосальних розмірів. Дослідники підкреслюють, що це найбільший кам'яний якір архаїчного періоду, який коли-небудь знаходили в Егейському морі.

Стародавні амфори, які підіймають з морського дна - це все що залишається від античних затонулих кораблів.
Стародавні амфори, які підіймають з морського дна - це все що залишається від античних затонулих кораблів.
Фото: ancient-origins.net

На жаль, корпус самого корабля не зберігся.

Стародавні амфори, які підіймають з морського дна - це все що залишається від античних затонулих кораблів.
Стародавні амфори, які підіймають з морського дна - це все що залишається від античних затонулих кораблів.
Фото: ancient-origins.net

"Деревина руйнується століттями на дні моря, якщо, скажімо не буде покрита мулом, без кисню для розкладання. Саме тому водолази документують безліч куп загубленого вантажу – переважно амфори", - зазначив археолог Джордж Кутсуфлакіс.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.