Кіт Семен влаштувався на роботу в музей Дніпра. ФОТО

У Дніпрі в міському історичному музеї імені Д.Яворницького з'явився свій кіт – на прізвисько Семен.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, кіт охороняє експонати від гризунів. Але самого його до експозицій музею не підпускають. Бояться, що сховається і не знайдуть.

 
Фото: Миколи М'якшикова/Укрінформ

Співробітники притулку розповіли, що кіт Семен – вуличний кіт, який жив в одному з місцевих дворів. Одного разу він зник, а з'явився весь поранений.

Небайдужа жінка відвезла тварину до ветклініки, де у кота на додачу виявили запалення ясен, очей і наявність вушного кліща. Завдяки старанням зоозахисників кота вдалося вилікувати.

 
Фото: Миколи М'якшикова/Укрінформ

За їхніми словами, чотириногий охоронець уже має паспорт і всі щеплення, а також допущений до роботи. Самі працівники музею пообіцяли його пестити і поважати, і називати його виключно "Семеном Парфентичем".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.