Російські військові проводять у Керчі підводну експедицію

Російські військові та представники пошукового руху проводять експедицію «Аджимушкай-2019» в Керчі.

Про це повідомляє прес-служба Південного військового округу Росії, передає Радіо Свобода.

Фото ілюстративне
Фото ілюстративне

"У період з 29 липня по 13 серпня буде проведено другий етап пошукової експедиції "Аджимушкай-2019" в районі Аджимушкайських каменоломень міста Керч", – сказано в повідомленні відомства.

У прес-службі округу повідомили, що на першому етапі експедиції залучили гідрографічне судно Чорноморського флоту, завдяки якому можна виявити залишки кораблів і літаків.

"Були виявлені літак "Аерокобра", останки штурмовика ІЛ-2, пароплав "Марія", який затонув у результаті навігаційної аварії в 1908 році, а також знайдені останки німецької десантної баржі F-334а. Частина виявлених артефактів була піднята з дна моря на поверхню", – зазначили у відомстві.

Довідково. Аджимушкайські каменоломні оборонялися з 16 травня по 30 жовтня 1942 року, в боях брали участь 13 тисяч осіб. В живих залишалося 48 осіб. Облога тривала 170 днів.

На початку травня 2017 року з дна моря в зоні будівництва Керченського мосту підняли літак часів Другої світової війни.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.