Археологи виявили у Перу найбільше в історії масове поховання принесених у жертву дітей. ФОТО

Археологи виявили у Перу ймовірно найбільше в історії масове поховання принесених у жертву дітей.

Про це повідомляє ВВС. Україна.

 
Фото: AFP

Останки 227 дітей у віці від 5 до 14 років знайшли неподалік від міста Уанчака на північ від столиці країни Ліми. Вчені вважають, що дітей принесли в жертву понад 500 років тому.

Близько року тому в Перу знайшли два інших поховання дітей, яких принесли в жертву. Там виявили 200 тіл.

Археологи розповіли AFP, що у деяких тіл, виявлених в Уанчака, збереглися волосся і шкіра.

 
Фото: AFP

Вчені вважають, що дітей вбили у дощову погоду і поховали у напрямку океану – це може означати, що їх принесли в жертву, щоб задобрити богів народу Чиму. Не зрозуміло, в якому саме році це відбулося.

Чиму жили на північному узбережжі Перу і були однією з наймогутніших цивілізацій регіону. Чиму досягли розквіту між 1200 і 1400 роками – перед тим, як їх завоювали інки, яких, в свою чергу, підкорили іспанці у XVI столітті.

 
Фото: AFP

Вони поклонялися місячному божеству Ши і, на відміну від інків, вірили, що місяць могутніший за сонце. Чиму регулярно здійснювали жертвоприношення під час відправлення релігійних обрядів.

В Уанчака тривають розкопки, і археологи очікують знайти ще більше останків.

"Це не вкладається в голові, - сказав AFP головний археолог Ферен Кастільо. - Де б ми не копали, ми знаходили тіла дітей".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.