У горах Таджикистану знайшли давню обсерваторію. ФОТО

Давню обсерваторію виявили у городищі Карон. Воно розташоване на сході Таджикистану.

"У руїнах обсерваторії знайдені кам'яні предмети, що мають різні геометричні форми. На нас чекає довга робота з вивчення історії обсерваторії та виявлених в ній предметів", - сказав академік Юсуфшо Якубов, повідомляє Газета.UA із посиланням на "Азія-Плюс".

Городище Карон
Городище Карон
Фото: tohasss.livejournal

Городище Карон таджицькі археологи виявили на території Дарвазського району Гірно-Бадахшанської автономної області в 2012 році. Воно розташовується на висоті понад 2000 м над рівнем моря і займає площу близько 100 га. Припускають, що городищу більше 4 тисяч років.

"Місцеві жителі знали, що на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря є якась стара фортеця, яку давно засипало ґрунтом. Коли я прийшов подивитися на це місце, виявив лише великий пагорб. Але, розглянувши все навколо і вивчивши, я прийшов до висновку, що це, швидше за все, п'ятикупольний храм вогню", - сказав учений.

Руїни обсерваторії в Кароні
Руїни обсерваторії в Кароні
Фото: АН РТ

За 7 років розкопок на городищі були знайдені фрагменти храму вогню. Також знайшли храм води, два храми вітру, вітряк, великий майданчики для гри в поло (чавгонбозі), адміністративні і житлові будівлі.

Храми належали адептам зороастрізму. Також фортеця була однією з найбільших гірських резиденцій місцевих правителів.

"До Х століття після Р.Х. тут сповідувався зороастризм, про що свідчить не тільки вівтар оташкад, але і найдавніша в світі кам'яна підставка, на якій лежала священна книга Авеста", - розповів Юсуфшо Якубов.

Карон перестав існувати в XV столітті. Жителі покинули його через виснаження водних ресурсів. Для повного вивчення історії міста знадобиться ще як мінімум півтора-два десятиліття досліджень.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.